Також перегляньте:

Професійне самоврядування як одна з гарантій якості медичної допомоги

Одним з базових прав пацієнтів, гарантованих Конституцією України та Міжнародними правовими актами,...

Круглий стіл “Заходи органів влади, медичної спільноти та громади зі створення сучасної системи охорони здоров’я в Ірпінському регіоні”

АНОНС круглого столу «Заходи органів влади, медичної спільноти та громади зі створення сучасної...

Експертний стіл “Реформа медичної освіти”

Міністерство охорони здоров'я України Асоціація правників України Громадська ініціатива «Право на здоров'я» Асоціація стоматологів України   Експертний...

Новий конфлікт на ґрунті надання медичної допомоги

Пацієнтка приватного центру має намір притягнути до відповідальності медичний персонал та керівництво...

Лікарське самоврядування – міф чи реальність ?

У Верховній Раді зареєстровано законопроект про лікарське самоврядування. Документом пропонується створити організацію...

Очікувані зміни для лікарів в світлі реформування охорони здоров’я

Черненко З.С.   Реформи завжди тягнуть  за собою ризики та виклики. Особливо для тих...

ПРОФЕСІЙНЕ САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ГАРАНТІЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

3.06.2014
Zoryana Chernenko

З поміж базових прав пацієнтів, гарантованих Конституцією України та міжнародними правовими актами є отримання якісної медичної допомоги. Одним  з елементів системи її гарантування – професійна відповідальність медичного працівника. Формальні підстави професійної відповідальності медичних працівників в Європі дуже подібні. Адже в більшості європейських країн існують схожі базові принципи здійснення медичної діяльності, а також принципи медичної етики. Переважно провадження в справі щодо відповідальності здійснює інституція, яка реєструє медичних працівників і надає їм право здійснювати професійну діяльність. У більшості країн Європи цю функцію виконують органи медичного самоврядування. Порівнюючи обсяг провин, за які медичний працівників може нести професійну відповідальність, та види покарань, виявляється, що менш строгим є підхід у країнах, де справами професійної відповідальності опікуються державні органи, а не професійні самоврядні організації. Більш строгий «підхід» насправді у самоврядних організаціях. Історично професійні організації розбудовувалися за принципом «знизу». Потрібен був певний час, аби державний апарат усвідомив факт існування груп, об’єднаних за професійною ознакою, що керується самостійно виробленими правилами.

Правники, як і медичні працівники, традиційні представники вільних професій. Обидві професії виконують в суспільстві спеціальну функцію. Тому їхні самоврядні організації відіграють особливу роль у державі, подекуди діють замість державних органів і в інтересах суспільства. Контроль, що  здійснюється професійними самоврядними організаціями, повинен сприйматися як звільнення державного апарату від частини його завдань. Самоврядні професійні організації, що об’єднували представників вільних професій, існують у демократичних європейських країнах ледь менше двохсот років. За радянських часів таких організацій не було. Діяльність професійних самоврядувань як демократичного представництва вільних професій була не сумісна з тоталітарним режимом. Створення і існування професійних самоврядувань є виявом створення демократичних структур громадянського суспільства і взяття професійною спільнотою співвідповідальності за функціонування суспільства. В інтересах України як демократичної правової держави – є створення та діяльність професійних самоврядувань як вагомого елементу громадянського суспільства. До функцій професійних самоврядувань належать встановлення принципів професійної етики і контроль за їх дотриманням, зокрема, за допомогою дисциплінарного суду; нагляд над здійсненням професійної діяльності; перевірка професійної кваліфікації; надання права здійснювати професійну діяльність; забезпечення відповідного рівня здійснення професійної діяльності; представництво професії. На сьогодні в Україні тривають процеси створення самоврядних організацій як правників, так і медичних працівників.

Відсутність упродовж десятиліть професійного самоврядування, відсутність традицій та культури таких організацій зумовило спротив, а також острах, що такі організації стануть «прообразом органу державного управління з безмежними повноваженнями» (див. Сафулько С., Адвокатура поза пірамідою ієрархії // Дзеркало тижня. – № 9. – 2005). Також в Україні зараз обговорюється питання і навіть розроблені законопроекти щодо впровадження нотаріального самоврядування. Так, законопроект № 2278 від 5 жовтня 2006 р., розроблений Українською нотаріальною палатою, передбачав, що єдиним загальнодержавним органом професійного самоврядування нотаріусів України є Палата нотаріусів України. Однак, попри активність навколо зазначених законопроектів, їх наразі не прийнято. Суспільство ще не усвідомило ролі професійних самоврядних організацій.

Подібний спротив викликає ініціатива впровадження професійної самоврядної організації в медичному середовищі. В Україні самоврядні організації лікарів існували ще на початку XX ст. Лікарські товариства були, наприклад, у Харкові, Львові. Кожне з них діяло на підставі статуту, проводилися з’їзди, деякі навіть видавали власні часописи. На сьогодні розроблено законопроект «Про лікарське самоврядування» № 3539 від 23 грудня 2008 р., яким визначаються засади національної громадської самоврядної організації лікарів – Всеукраїнського лікарського товариства. Всі лікарі, які відповідно законодавства України займаються професійною медичною діяльністю на території Україні, відповідно до проекту мають бути членами ВУЛТ, бути внесеними в реєстр відповідного регіонального відділення – обласної колегії ВУЛТ. Справді демократична правова держава повинна намагатися віддавати максимально допустиму кількість своїх повноважень громадським інституціям, які краще за інших відстоюватимуть честь власної професії, намагатимуться оберігати її від непрофесійності, негідної поведінки колег. Спільною метою і пацієнтів, і медичних працівників є поліпшення якості медичної допомоги. Для цього слід одночасно і у необхідних пропорціях застосовувати всі засоби. Це і ефективність інституту професійної відповідальності, і відповідні матеріальні та організаційні умови, і мотивація, і постійне професійне вдосконалення. Покладати весь тягар належності медичної допомоги на медичних працівників неправильно. Саме професійна самоврядна організація, яка б опікувалися етичними професійними питаннями діяльності медичних працівників, має відіграти важливу роль у реформуванні системи охорони здоров’я.


1 коментар до ПРОФЕСІЙНЕ САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ГАРАНТІЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Анатолій коментує: Відповіcти

    Теоретично вірно, практично немає практики, а основне інтересу саме у медиків, а пацієнтам, суспільству та державним інституціям не до цього. Хоча, для міністра ОЗ це один з китів реформи (?).

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>