Також перегляньте:

Інформована згода як декларативне право пацієнта в Україні

Біоетика одним зі своїх принципів, які фактично зробили її новим активним рухом...

Експертний стіл “Реформа медичної освіти”

Міністерство охорони здоров'я України Асоціація правників України Громадська ініціатива «Право на здоров'я» Асоціація стоматологів України   Експертний...

МОЗ звернув увагу на вірусний гепатит С і В

Міністерство охорони здоров’я відповідно Державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування...

Про нас

Агенція «Право і здоров'я» є ресурсною, інформаційною та дискусійною площиною, що має...

МЕДИЧНІ РЕФОРМИ У ПІЛОТНИХ РЕГІОНАХ

13 лютого 2013 р. в рамках програми «Експертна Рада» парламентського телеканалу відбулося...

Лікарів втягнули в воєнний конфлікт

Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року однозначно недопускають будь-які напади...

Порушення прав психічно хворих осіб як пацієнтів

9.02.2015
Скалецька Зоряна

download (1)

Поліщук Анна

На сьогоднішній день близько 100 тисяч осіб перебувають на лікуванні у спеціалізованих медичних закладах. Існує навіть думка, що через загострення економічної і політичної ситуації в державі, кількість осіб, які потребуватимуть психіатричної допомоги тільки зростатиме. Отже, питання щодо прав психічно хворих осіб та їх дотримання в нашій державі є досить актуальним. І хоча національне законодавство і міжнародні договори закріплюсь положення про те, що психічно хворі особи повинні користуватись тими ж самими правами, що і особи з іншими хворобами, усталеною практикою є порушення їхніх прав на підставі  психічного здоров’я. Причиною таких порушень є  незахищеність таких осіб, що проявляється у  нездатності захистити свої права та чинити будь-який опір незаконним діям. І, на жаль, таким положенням зловживають медичні працівники..

Закон України «Про психіатричну допомогу», певним чином дублюючи Положення та погляди Всесвітної психіатричної асоціації про права та юридичний захист психічно хворих від 17.10.1989р, передбачає основоположні права психічно хворих осіб.  Так, відповідно ст.25 вищезгаданого закону, особи, яким надається психіатрична допомога,  мають права і свободи громадян,  передбачені Конституцією України та законами України. Обмеження їх прав і свобод допускається лише у  випадках,  передбачених  Конституцією  України,  відповідно  до законів України. Ч.3 згаданої статті містить перелік прав психічно хворих людей, серед яких поважливе і гуманне ставлення до себе,  що виключає приниження честі й гідності людини; відмову від  надання  психіатричної  допомоги,  за винятком випадків її надання в примусовому порядку, передбаченому законом; утримання в  психіатричному  закладі  лише  протягом  строку, необхідного для обстеження та лікування; безоплатну юридичну допомогу з питань,  пов’язаних з наданням їм психіатричної допомоги; збереження права на жиле приміщення за місцем  їх  постійного проживання  протягом  часу  надання  їм стаціонарної психіатричної допомоги; особисту участь у судових засіданнях  при  вирішенні  питань, пов’язаних  з  наданням  їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв’язку з цим їх прав; відшкодування заподіяної  їм  шкоди  або шкоди їх майну внаслідок  незаконного  поміщення  до  психіатричного  закладу  чи психоневрологічного закладу для  соціального   захисту або спеціального  навчання  чи внаслідок незабезпечення безпечних умов надання психіатричної  допомоги  або  розголошення  конфіденційних відомостей  про  стан  психічного здоров’я і надання психіатричної допомоги [1].

Проте, насправді, в нашій державі лікарні не дотримуються майже жодного з цих прав і у психіатричних закладах відбуваються систематичні порушення  фундаментальних прав людини. Керівники психлікарень, зловживаючи службовим становищем,  використовують  пацієнтів  як  робочу  силу  у власних корисливих інтересах і в інтересах третіх осіб, на присадибних ділянках персоналу закладу, полях місцевих чиновників, фермерів тощо. Технічний персонал лікарні  змушує пацієнтів  виконувати  замість  себе  роботу  (миття  підлоги,  посуду тощо) [2, ст.141].

Як зазначено у звіті, розміщеному на офіційному сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, за результатами 11 моніторингових візитів до психіатричних закладів системи Міністерства охорони здоров’я України, у психіатричних лікарнях відсутнє забезпечення навіть базових потреб прав пацієнтів, що проявляється, зокрема, у відсутності вентиляції, недостатності освітлення, перевантаженості палат, незадовільному стані санітарних кімнат, відсутності перегородок та дверцят у туалетних кабінах, наявність металевих ґрат на вікнах, відсутності у багатьох закладах системи протипожежної сигналізації, не облаштованості майданчиків для прогулянок та ін.[3].

Як зазначає Руслан Імереллі представник Всеукраінської ГО користувачі психіатричної допомоги “Юзер”, “Якщо є туалет, то усамітнитися в туалеті пацієнтові неможливо. У 82-х лікарнях право на особистий простір в туалетах у всіх пацієнтів відсутній. Та ж сама проблема і з ванними кімнатами» [4].

Крім того, як зазначає представник Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Олена Темченко “Є такі кричущі недоліки, як відсутність цілодобового доступу до питної води, решітки й ізоляції кімнат для тих підопічних, які в збудженому стані, від інших в таких кімнатах, які не придатні для перебування людини. Не в усіх лікарнях забезпечена білизна” [4].

Також перевірками встановлено, що майже у кожній третій палаті відділень зі звичайним, посиленим та суворим наглядом психіатричних лікарень не створено належних умов для тривалого перебування людини. Немає необхідної кількості сантехнічного обладнання та меблів, зокрема, для зберігання особистих речей і засобів особистої гігієни [5].

Варто наголосити на тому, що крім тримання хворих у незадовільних умовах, вони ще й щодня стикаються з примусом та насильством. Агресорами виступають як персонал, так і сусіди з числа хворих. [4]. Жорстоке поводження із хворими має місце, в основному, з боку молодшого медичного персоналу [2,cт.141]. Ні для кого не секрет, що зарплатня санітарів мізерна, ця робота не потребує спеціальних знань та умінь, тому ніякого професійного відбору немає. Дуже часто на цю непрестижну і низькооплачувану роботу влаштовуються морально деградовані люди, схильні до садизму. Крім цього, постійний дефіцит молодшого персоналу  психічних закладів сприяє тому, що адміністрація навіть при наявності фактів побиття чи знущання над пацієнтами закриває на це очі і такі дії персоналу залишаються безкарними [2,ст.144]. Крім того, більшість таких знущань над пацієнтами, як з боку медичних працівників, так і з боку інших пацієнтів мають місце здебільшого у нічний час, коли адміністрація лікарні відсутня, а в закладі залишається лише середній і молодший персонал [2, ст.141].

Окремо  слід  наголосити  на  «неадекватних,  принижуючих  гідність та  небезпечних методах режиму лікування (перешкоджання  сну,  позбавлення  гігієнічних  норм  тощо) [2,ст.142]. Крім того, поширеною практикою як свідчать у громадській комісії з прав людини, є застосування до хворих  снодійних та заспокійливих медпрепаратів, які є дуже шкідливими для організму людини, аби вони створювали менше клопотів медперсоналу. Дозування спеціальних препаратів ніхто не контролює [4].

Також, держава практично не  виділяє кошти на необхідні ліки для  психічнохворих. Порушуючи  ст. 184  КК України ( право на безоплатну медичну допомогу), медперсонал  вимагає у  родичів  пацієнтів  купувати  медпрепарати  за  власний  рахунок.  Якщо  взяти  до  уваги  той  факт,  що  абсолютна  більшість  пацієнтів  вітчизняних  психлікарень  –  люди  бідні, напрошується  висновок, що держава  покинула цих людей напризволяще [2, ст.142].

На жаль, в Україні досить часто психіатрична медична допомога використовується не з метою надання допомоги, а як засіб вплинути на особу. І хоча згідно ст. 11 ЗУ « Про психіатричну допомогу» примусовий психіатричний огляд і лікування можливі лише за рішенням суду після звернення до нього керівника або представника медичного закладу. У заяві повинні бути зазначені підстави для такої госпіталізації.» Але у п 9 статті 11 згаданого закону сказано «У невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд особи може бути усною. У цих випадках рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром самостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно» [1]. Оскільки у законодавстві відсутні чіткі дефініції таких понять як «тяжкий психічний розлад», «безпосередня небезпека»,  це дозволяє лікарям  трактувати поняття на власний розсуд, що створює умови для порушення прав пацієнтів [2,ст.145].

Досить часто медичні працівники порушують також право хворих на медичну таємницю, що передбачає, що лікар не має права без згоди хворого збирати про нього відомості, повідомляти будь-кому, крім суду цю інформацію [6,ст.2]. Це право порушується у нас  по-перше через упереджене ставлення медичних працівників до цієї верстви населення , адже вони сприймають хворих як «психів», які все одно нікому нічого не розкажуть або не доведуть, а по-друге через  відсутність міри адміністративного впливу у вигляді штрафів для осіб, які відкрили конфіденційну інформацію про пацієнта[7,ст.10].

Крім того, порушується право на медичну інформацію, що передбачає право пацієнта на отримання інформації про свої права, пов’язані з наданням психіатричної допомоги ( ст.25 ЗУ «Про психіатричну допомогу»). В той же час законодавство не містить чітких гарантій забезпечення права на вільний та необмежений доступ до інформації про стан здоров’я ( включаючи доступ до історії хвороби )пацієнтам, хворих на психічні захворювання [7, ст.10]. Все це призводить до систематичного порушення цього права, ненадання інформації як на вимогу пацієнта так і на вимогу законного опікуна .

Також, порушується свобода вибору, тобто право на вільний вибір лікаря, методів лікування та лікувального закладу, вимогу про заміну лікаря, лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України. І це не дивно, адже на сьогодні навіть у звичайному медичному закладі пацієнту важко реалізувати своє право на вільний вибір лікаря. Адже в поліклініках, наприклад, і до сьогодні діє дільничний принцип, а в  стаціонарних відділеннях лікарні за кожним лікарем закріплена палата і пацієнт при госпіталізації потрапляє  не до лікаря, якого він вибрав, а до палати, в якій є вільне місце на час його госпіталізації [8].

Дуже часто в Україні також порушується право психічно хворих на особисту недоторканність, тобто на інформовану згоду на медичне втручання, відмову від медичного втручання. [8]. Закон містить поняття методів, що становлять «підвищений ризик» для здоров’я особи і які можуть бути застосовані виключно за усвідомленою згодою особи. Чинне законодавство передбачає необхідність отримання усвідомленої згоди пацієнта або представника на будь-який метод лікування, що передбачає ризик.  Але ЗУ « Про психіатричну допомогу» не містить норми щодо порядку застосування медичних та наукових дослідів, передбачаючи поняття методів лікування, що становлять «підвищений ризик». Відповідних норм щодо отримання згоди від осіб, які підлягають дослідженню, не закріплено і в ЗУ « Про наукову та науково-технічну діяльність». Все це, розв’язує лікарям руки і таким чином застосування вище згаданих методів, які потребують обов’язкової згоди пацієнта, може бути звичною практикою лікарів [7,11].

Щодо права пацієнтів на оскарження неправомірних рішень і дій (бездіяльності) працівників закладів охорони здоров’я та   відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди, то, як розповів представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини Юрій Бєлоусов, це права також не забезпечується в нашій державі: «психічно хворі особи через позбавлення їх дієздатності, фактично ніхто і звати їх ніяк. Вони не можу виступати в суді, відстоювати свої права. Крім того існує проблема з доведенням факту побиття, адже хто в таких справах буде виступати свідками? Ті ж самі недієздатні особи..” [4]. А, оскільки психіатричні заклади у нас закритого типу, то допуск туди представників правозахисних організацій, адвокатів та спеціалістів в області права , які могли б ознайомити пацієнтів з їх правами, ускладнений. Крім цього, дуже часто самі психічно хворі пацієнти просто не усвідомлюють, що їхні права порушуються [2,144-145].

Щодо заходів попередження порушення прав психічнохворих, можна виділити наступні. У першу  чергу, необхідно працювати над впровадженням  міжнародних  стандартів  прав  пацієнтів  психіатричних  закладів. Із  закритих медичних закладів їх слід перетворити на прозорі, доступні для широкого контролю, лікувальні заклади. Доки психіатричні лікарні залишатимуться закритими установами, без належного системного громадського контролю, доти там відбуватиметься  грубе  порушення  основних прав людини [2, 146]

Одним із важливих превентивних заходів є заснування  незалежних  органів, що  спеціалізувалися б на захисті прав пацієнтів, які перебувають на лікуванні в психіатричних  закладах. До  вказаних  органів могли  б увійти  незалежні  психіатри, соціальні працівники, представники право-захисних громадських організацій та правоохоронних органів.  Основні  функції таких органів повинні включати проведення регулярних перевірок психіатричних закладів, розгляд випадків недобровільної госпіталізації, за необхідності – законне представництво осіб з психічними розладами, тощо. Крім того правоохоронні  органи  слід  укомплектувати  співробітниками,  які  б  спеціалізувалися  на  розслідуванні  порушень законодавства у сфері психіатрії [2, 146].

Коли це можливо увагу слід  приділяти амбулаторному лікуванню. Не  переповнювати  лікарні  людьми з  психічними  розладами,  де середовище лише погіршує  їх  стан  здоров’я і є підґрунтям для порушення їхніх прав [2, 145].

Крім того, систему фінансування та надання психіатричної допомоги у нашій країні доцільно переглянути,  перейнявши  відповідний  досвід  розвинутих  країн. Мало того, потрібен системний контроль за витрачанням виділених коштів з боку громадських організацій та правоохоронних органів. Перегляду  потребує й заробітна плата  та існуюча практика прийняття на роботу молодших  медичних  працівників осіб  із сумнівною  біографією,  які  не  пройшли спеціального навчання або підготовки [2, ст145-146].

В Законі України  «Про психіатричну допомогу» доцільно удосконалити  визначення поняття «тяжкий психічний розлад», що дозволило б запобігати зловживанням, пов’язаним  із  недобровільною  госпіталізацією  осіб  до  психіатричних  закладів [2, 146].

Що ж стосується психоневрологічних інтернатів для дітей з вадами розумового розвитку, то в перспективі доцільно було  б  перетворити  на  сучасні  заклади  по догляду  за  дітьми  по  типу  психіатричних  санаторіїв.  А  для більш  здорових  дітей створити дитячі будинки сімейного типу [2, 145].

У контексті вищезазначених заходів, хотілось би, ще наголосити на тому, що на сьогоднішній день, неодноразові повідомлення  про знущання  над  пацієнтами в  українських  психлікарнях спонукали підкомітет ООН з  недопущення катувань здійснити перевірки психлікарень  в  Україні.  Проте, оскільки  зазначений  візит  був  офіційним,  то  в  психіатричних закладах до нього готувались, а тому й не дивно, що грубих порушень не виявлено [2,141]. Тобто, це є ще одна проблема, яка потребує належного регулювання для виявлення дійсного стану речей.

Висновок

Підсумовуючи все вище наведене, можемо говорити про те, що проблема порушення прав хворих на психічні розлади дійсно існує і ми стикаємось з нею в кожному психіатричному закладі. В той же час, реакція держави на існуючу проблему нульова.  На жаль, на сьогодні пацієнти психіатричних лікарень позбавлені можливості самостійно захищати себе та свої права. Вирішенню проблеми може сприяти розробка у відповідності з вимогами вітчизняного законодавства міжнародних норм і стандартів, нових нормативно-правових актів, які регламентуватимуть організацію та забезпечення режиму перебування хворих у психіатричних закладах, попереджатимуть грубе порушення прав цих хворих, переглянуть систему фінансування закладів психіатричної допомоги  а також передбачать всебічні законодавчі гарантії, які забороняють й карають умисне використання  психіатрії  в  політичних, корисливих  чи  інших  цілях.

 

 

Список використаної літератури:

  1. Закон України « Про психіатричну допомогу» від 02.2000 № 1489-III, Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1489-14
  2. Режим доступу: http://ua.racurs.ua/news/3182-ombudsmen-zvynuvachuie-moz-u-porushenni-prav-psyhichno-hvoryh
  3. Режим доступу: http://24tv.ua/news/showNews.do?u_psihichnih_likarnyah_hvorih_utrimuyut_u_nelyudskih_umovah&objectId=384541
  4. Режим доступу: ЗЛОЧИННІСТЬ У СФЕРІ ПСИХІАТРІЇ: ОСОБЛИВОСТІ, ДЕТЕРМІНАНТИ ТА ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ, Кирилюк  І.В. , Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/vaau_2011_3_21.pdf
  5. http://vgolos.com.ua/news/gpu_prytyagnula_do_vidpovidalnosti_50_sluzhbovtsiv_za_porushennya_prav_psyhichno_hvoryh_ukraintsiv_141213.html
  6. СПЕЦИФІКА ЮРИДИЧНОГО ЗАХИСТУ ПСИХІЧНО ХВОРИХ, Ада Коротенко, Режим доступу: http://upa-psychiatry.org.ua/articles/ZahystPsyhichHvoryh.pdf
  7. Доповідь за результатами моніторингу : Права і законні інтереси людей з проблемами психічного здоров’я: міжнародні стандарти та українське законодавство, Режим доступу: file:///C:/Users/anya/Downloads/1169144638%20(2).pdf
  8. Режим доступу:http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/medprav/classes_stud/uk/stomat/ntn/%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE/1%20%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81/02.%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%20%D1%81%D1%83%D0%B1%D1%94%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4.%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD.htm

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>