Лінь управлінців в сфері охорони здоров’я показує їх правову безграмотність. Звичайно прийняття нормативного документу є хорошим інструментом для вирішення питань. Однак існує величезна низка суспільних проблем, які треба вирішувати не в парламенті. Або не лише в парламенті.
Приклад з вакцинацією. В європейських країнах вона визнана обов’язком громадян, оскільки це впливає на здоров’я всього населення. А як відомо держава відповідає за громадське здоров’я. Кожен навіть не задумується про можливість вставити палки в колеса державної машини. В нас це ж навпаки. Замість того щоб провести достойну інформаційну або навіть PR-кампанію. Замість того щоб пояснити переваги та недоліки. Замість того щоб зробити прозорою систему вакцинації. МОЗ, в гострий момент, піднімає питання про законопроект щодо відповідальності за відмову.
Проблема з трансплантологією гостра вже не перший рік. Тема презумпції згоди також регулярно обговорюється медичними працівниками. Однак після значного підвищення ролі пацієнта в прийнятті рішень, кроки МОЗ на сьогодні видають його неспроможність, навіть безсилість. Адже сьогодні пацієнт вже знає досить багато і хоче впливати процеси пов’язані з його організмом.
Не варто розцінювати дану статтю як позицію проти розвитку медицини. Однак ламати всі цінності в суспільстві і фактично «йти по трупах» це не вихід.
В Україні існує презумпція незгоди. А чи зробило МОЗ систему щоб всі хто хоче бути донором після смерті міг себе внести до такої бази даних? А відповідну процедуру? Чи роз’яснило громадянам, позитивну сторону донорства? Чи існує процедуру забору органів від таких «згідних донорів»? Адже якщо такий «згідний» потрапить в ДТП у Сумській області, що повинні робити лікарі районної лікарні? І навіть якщо це існує на папері, це не працює.
Поки позитивних відповідей немає зміна «презумпції згоди» на «не згоду» нічого не дасть. Максимум після створення бази даних всі масово внесуть себе до списку «відмовників». Тай усе. І мрії видатних і талановитих трансплантологів залишаться мріями. Використання «презумпції згоди» ЦЕ ВИКОРИСТАННЯ НЕОБІЗНАНОСТІ УКРАЇНЦІВ.
Наведення прикладів, що презумпція згоди існує в ЄС є введенням в оману. Адже принцип незгоди – так як і в Україні – існує в Німеччині, Франції, Португалії, Нідерландах, а ще і в Канаді та США. А досвід Російської Федерації з презумпцією так бажаної згоди ще більш красномовний. Хоча з 1992 року існує презумпція згоди Російська федерація не стала світовим лідером за кількістю проведених трансплантацій. А от Німеччина є одним з світових лідерів, чому не заважає презумпція незгоди. Поганому танцівнику ….
Згода в трансплантації, як і в усій медицині – є гарантією зменшення зловживань та підвищення рівня безпеки пацієнтів.
Всесвітня організація охорони здоров’я ООН визначила керівні принципи щодо трансплантології. Першим принципом визнано, що для проведення трансплантології органи чи тканини можуть бути вилучені з тіла померлих в разі отриманої згоди. Звичайно в роз’ясненні до даного принципу ВООЗ згадує про існуючі презумпції згоди також. Однак ВООЗ наголошує – що враховуючи важливість отримання згоди – така система повинна забезпечити повне інформування людей щодо існуючої політики та надання їм безперешкодної можливості скористатися незгодою.
Насправді ключовими аспектами ефективної та розгорнутої трансплантології є просвіта громадськості, навчання медичного персоналу, визначення відповідальності та обов’язків всіх учасників системи донорства та трансплантації.
Трансплантологи, спасаючи життя, повинні бути переконані, що громадська думка на їх стороні…